Вступ: що таке розширення прав і можливостей 

Розширення прав і можливостей – поняття, яке широко використовується серед працівників НУО, активістів, змінотворців та представників органів державної влади. Ми всі хочемо, щоб люди, з якими ми працюємо, відчували себе більш спроможними, були більш відповідальними за власне життя і, зрештою, ставали змінотворцями, які можуть здійснювати діяльність та розвивати ініціативи, спрямовані на покращення життя у своїх громадах. Ми розробляємо наші проекти навколо концепції розширення прав і можливостей, але не дуже часто задаємо собі найважливіші питання: що насправді означає розширення прав і можливостей?

Як ми бачили в попередніх розділах, визначення понять, які здаються дуже базовими і широко використовуються, таких як, наприклад, громада, насправді не є таким легким і простим завданням. Однак, дуже важливо докласти зусиль і виробити робоче визначення, тому що чим краще ми розуміємо поняття, яке використовуємо, тим більша ймовірність того, що ми зможемо розробити проекти і заходи, які будуть успішними, стійкими і приведуть до досягнення цілей, які ми маємо на увазі. 

Розширення прав і можливостей людей 

У визначенні зазначається, що розширення прав і можливостей може бути процесом, який впливає як на групи, так і на окремих осіб. Важливо усвідомлювати цю різницю і переконатися, що ви, як лідер і педагог, який прагне створити кращий міський простір, спрямовуєте свої дії таким чином, щоб допомогти вашим учасникам досягти розширення прав і можливостей на обох рівнях. 

Розширення прав і можливостей особистості означає, що людина взяла на себе більший контроль над своїм життям, усвідомлюючи, якою є її ситуація та обставини, і маючи конкретний план, як протистояти обмеженням і викликам, з якими вона стикається. Щоб досягти цього, людина повинна добре усвідомлювати власну життєву ситуацію – це означає, що вона розуміє свої обмеження або труднощі, що випливають з її соціально-економічного або культурного походження. Як тільки люди, з якими ви працюєте, зрозуміють і повністю визнають свої обмеження та недоліки, вони зможуть вжити заходів і покращити ситуацію. Загалом, обізнаність учасників необхідна для кожного проекту, який ви робите, тому що як тільки вони (і ви) зрозуміють свої потреби, ви зможете спрямувати їх на більш ефективне використання ресурсів громади. 

Але ще важливіше, щоб дорослі, з якими ви працюєте, також усвідомлювали, що вони мають ПОТЕНЦІАЛ, який може допомогти їм розвиватися, щоб вони знали про свої компетенції та інші активи, які вони можуть використати для покращення свого життя. Ваша роль як педагога полягає у створенні середовища та умов, які допоможуть вашим учням усвідомити свій потенціал та практикувати свої навички, щоб вони набули впевненості, яка дозволить їм здійснити бажані зміни у своєму житті та у своїх громадах. 

Беручи до уваги вищезазначене, розширення прав і можливостей громади можна визначити як 

 цілеспрямований безперервний процес, зосереджений на місцевій громаді, що включає взаємну повагу, критичне осмислення, турботу та групову участь, завдяки якому люди, які не мають рівної частки цінних ресурсів, отримують більший доступ до цих ресурсів та контроль над ними. 

Нижче наведено огляд того, як виглядає процес та результати розширення прав і можливостей на індивідуальному, організаційному та громадському рівнях:

Дуже важливо мати правильне розуміння розширення прав і можливостей на всіх цих різних, але взаємопов’язаних, взаємозалежних рівнях, щоб дії громади, які ви організовуєте, враховували різні аспекти розширення прав і можливостей. Ризик полягає в тому, що ви можете зосередитися лише на розробці заходів, спрямованих на осіб, які перебувають під загрозою соціального виключення, що може бути ефективним до певної міри, але навряд чи допоможе вам досягти більших, стійких змін на рівні громади. 

Коли ви будуєте свої проекти на ідеї, що ви тут для того, щоб створити для них можливості, щоб в кінцевому підсумку віддати їм владу, ви ставите себе в позицію домінування, яка підкреслює слабкість ваших бенефіціарів. Це досить небезпечно, оскільки може призвести до прийняття позиції “я краще знаю, що їм потрібно”.

Ключем до створення середовища, яке підтримує людей на шляху до розширення прав і можливостей, є справжнє розуміння та визнання того, що люди є експертами, коли йдеться про їхнє власне життя. Повертаючись до визначення, наданого раніше, розширення прав і можливостей – це коли люди роблять свій власний вибір і впроваджують зміни, які базуються на цьому виборі. Ось чому ми, як педагоги, повинні переконатися, що заходи або проекти, які ми організовуємо, ґрунтуються на тому, чого дійсно хочуть і потребують наші учасники, а не на тому, що ми вважаємо найкращим для них. Це багато в чому пов’язано з тим, щоб відпустити власне его, визнати, що проекти не про те, що ви розробляєте великі дії для них, яких ви вважаєте безпорадними. Йдеться про те, щоб слідувати за вашими бенефіціарами і давати їм інструменти для досягнення того, що їм потрібно і чого вони хочуть, вірити в їхні сили і розуміти, що найбільший успіх – це коли вони більше не потребують вас.

Після того, як ви зрозумієте, якими є потреби вашої цільової групи, розробляйте свою діяльність відповідно до них, пам’ятаючи про те, що розширення прав і можливостей найкраще досягається через активну участь. Це означає, що і тут ви повинні подбати про створення належної динаміки, не ставлячи себе в позицію експерта, який знає краще за всіх. Будьте там, де ви потрібні учасникам, діліться своїми навичками та знаннями, спрямовуйте їх, але не пропонуйте готових рішень. Якщо ви маєте можливість працювати з одними і тими ж групами бенефіціарів протягом тривалого часу, поступово розподіляйте з ними обов’язки, підтримуючи їх у становленні як лідерів або ініціаторів. І коли прийде час і вони більше не потребуватимуть вашої підтримки – святкуйте!

Загалом, найважливіше, що потрібно розуміти, коли йдеться про розширення прав і можливостей, – це питання, хто є експертом, коли йдеться про життя людей. Багато активістів, працівників НУО, представників державних установ починають свою діяльність з хибної установки, яка потім заважає їм досягти позитивних, стійких і довготривалих змін, які широко сприймаються членами громади. Таке ставлення ґрунтується на концепції, що люди, які відповідають за розробку та реалізацію проектів, є експертами, які найкраще знають, чого хочуть і чого потребують люди. Починаючи свою діяльність та розробляючи її з цієї точки зору, можна досягти певних результатів у реалізації проекту, який має певні результати. Однак, підхід до розбудови громади з цієї точки зору часто призводить до діяльності, яка не є дуже цікавою, яка, як правило, має короткостроковий ефект і не приносить жодних реальних змін. Це пов’язано з тим, що коли ви позиціонуєте себе як експерта, який найкраще знає, які проблеми стоять перед вашою громадою і які можуть бути можливі шляхи їх вирішення, у багатьох випадках ви можете насправді помилятися, тобто реалізовувати проекти, які не ґрунтуються на реальних потребах та бажаннях вашої громади. Як наслідок, рішення, які ви впроваджуєте, є не дуже актуальними. Щоб змінити це, необхідно виробити інший підхід, який базується на розумінні того, що люди є експертами власного життя – вони знають, що їм потрібно, і якщо дати їм простір, можливості та підтримку, вони з часом знайдуть рішення, яке буде не тільки ефективним, але й довготривалим та стійким.