Сусідство та урбанізація

У географічній науці про місто (урбаністиці) та інших науках, таких як містобудування, суспільствознавство та політологія, в минулому столітті поняття “район” не мало фіксованого і статичного змісту. В даний час це поняття зазнало фундаментальних змін, так що його поняття та його виміри є предметом дискусій. Фактично, термін “район” варіюється в кожній академічній сфері залежно від її конкретного підґрунтя (Williams, 1985, 30). Мікрорайон або квартали можна вважати найстарішою і найвідомішою частиною міського поділу, що забезпечує і формує напівгромадське життя громадян.

Міський район як географічне комплексне утворення – це місце, яке ви називаєте своїм домом або притулком, що надає вам певні можливості та потенціал. Через відсутність єдиного та популярного визначення, кожен район виграє від своїх унікальних особливостей, які викликають у людей ту чи іншу емоцію. Поняття району можна визначити у багатьох сенсах, таких як соціальний, психологічний, ментальний, когнітивний, фізичний та політичний виміри, кожен з яких представляє своє особливе визначення. З іншого боку, ці визначення можуть відрізнятися в різних громадах і в різні історичні періоди (Barton, 2003, 16)

Громадський простір є одним з основних міських просторів, де протікає громадське життя в мікрорайонах. У минулому громадські простори були місцями соціальної згуртованості та міськими просторами, де соціальні інститути вкорінювалися в життя урбанізації. Крім того, районний центр як колективний простір є місцем для соціальних зустрічей і перебування в будь-який час доби. Таким чином, він може відтворювати соціальні відносини через свої виміри, які впливають на житло, такі як фізичні характеристики, розміри та значення місця. Однак, районний центр має більшу глибину та соціальне значення через одночасний доступ до кількох просторів, а також створює відчуття простору через безперервний рух.

Громадські простори міста – це простори комунікабельності, де можуть відбуватися і відбуваються соціальні зустрічі. Наприклад, формування особливих районів, з центрально розташованим громадським простором, спрямованим на сприяння соціальній взаємодії та інтеграції, є одним із способів надання особливого колориту просторам спілкування (Madanipour, 2003). 

Міські простори в турецькій Бурсі

До складу міста в ісламський період входять мечеть, медресе (релігійне училище), базар, майдан (площа), квартал і особливо районний центр, які залишаться важливою частиною культури і суспільного життя османських міських районів. Оскільки Бурса є першою столицею Османської імперії, вплив ісламських цінностей на соціальне життя людей та розвиток традиційного центру міста Бурса також не можна заперечувати. Громадські відкриті простори є найбільш захоплюючими частинами   Бурси. Відкриті простори в історичних районах базуються на ієрархічному русі від центральної частини міста, головних вулиць, провулків, які ведуть до центрів районів, другорядних провулків, будинків, під’їздів і дворів. Ця ієрархія є рухом від публічного простору до приватного. Центральний простір мікрорайону – це найпрекрасніший прояв міського дизайну в певний період часу людьми, які ним користувалися.

Площа – це найбільший прояв міського дизайну в певний період часу.

Площа є найбільш виразним елементом міської структури. Як чітко відмежоване місце вона найлегше піддається уяві, і являє собою мету для руху. Площа визначається тими ж формальними факторами, що і вулиця, з тією різницею, що будівлі повинні утворювати безперервність навколо простору. “Мейдан” (площа) є головним громадським простором у кожному мікрорайоні. Зазвичай кожен район має площу, яка оточена культурними та сервісними елементами. Ці площі здебільшого розташовані в центрі кожного району. 

Бурса – це імміграційне місто, яке в різні часи приймало біженців з колишньої Османської імперії, робітників з решти Туреччини, а тепер біженців з далекого зарубіжжя, і процвітає завдяки своїй здатності надавати новоприбулим роботу, житло та громадянську ідентичність.

[пробіл]

Робота з районами: картування території для іммігрантів та біженців

Міські простори здавна вважаються осередками міського життя і відіграють базову роль в урбанізації. У цьому просторі ще не так давно відбувалися різні заходи, такі як спортивні, релігійні та розважальні, але зараз через урбанізацію та розвиток міст вони втратили своє значення. Це спричиняє деякі проблеми, такі як забруднення навколишнього середовища, проблеми з пересуванням, незахищеність шляхів, деградація історичного центру та зниження якості міського простору.

Роль міського простору в урбанізації та розвитку міст.

Роль міського простору або місця для соціальних відносин, а також місця для забезпечення соціальної культури поступово знижується в Туреччині. Домінуючі умови в містах пропонують сучасний стиль життя. Наприклад, шопінг

Автомобілі зараз домінують у міських просторах, а будівельні шляхи та міські простори зараз далекі від потреб та детермінант прогулянок, тому соціальні та культурні цінності та атракції зменшуються. В умовах такого прогресу зміст і застосування таких міських чинників, як мікрорайон, вулиця, площа, проїзд, гуртожиток і … змінилися і втратили свій людський зміст. Відповідно до фізичних та функціональних аспектів міських просторів та соціальних і культурних особливостей, а також соціальної поведінки та відносин, а також оцінка концептуально-поведінкових особливостей, які впливають на фізичні аспекти, є деякими важливими випадками, звернення уваги на які може вплинути на життєздатність міських просторів. 

[пробіл]

Минуле і теперішнє становище біженців та іммігрантів у Бурсі

Протягом більшої частини 20-го століття Туреччина була найбільш відома як країна еміграції. Міграція з Туреччини в основному спрямовувалася до Західної Європи, регіону Близького Сходу та Північної Африки (БСПА) і колишнього Радянського Союзу. Угоди про трудову міграцію на початку 1960-х років із західноєвропейськими країнами, особливо з Німеччиною, призвели до історичного відтоку турецьких робітників. Коли потреба в трудових мігрантах у цих країнах зменшилася в 1970-х роках, турки продовжували мігрувати з метою возз’єднання сімей. З середини 1970-х років і далі турецькі трудові мігранти прямували переважно до країн Близького Сходу і Північної Африки та СНД. Сьогодні, за оцінками Міністерства закордонних справ Туреччини, за кордоном проживає понад 5 мільйонів турків, що становить 6 відсотків від загальної кількості мешканців країни.

У зв’язку з тим, що турецька економіка стабілізувалася і почала зростати протягом останніх років, Туреччина стала місцем тяжіння для експатріантів та їхніх сімей. Наприклад, в Туреччині проживає щонайменше 34 000 британців, в основному це люди, одружені з турецькими дружинами, британські турки, які повернулися в країну, а також студенти і сім’ї довгострокових емігрантів, зайнятих переважно в білих комірцях. Також є понад 50 000 німців, переважно одружених з турецькими дружинами, службовців, пенсіонерів і довгострокових туристів, які купують нерухомість на турецькому узбережжі, часто проводячи більшу частину року в країні.3 Нарешті, існують нещодавні, але дуже значні наслідки вимушеної міграції до Туреччини або через неї з інших країн регіону. Наразі Туреччина є країною у світі, яка приймає найбільшу кількість шукачів притулку та біженців. Вона також є найважливішою транзитною країною в контексті поточної міграції до Європи. Як наслідок, протягом останнього року Європа приділяла значну увагу посиленню співпраці з Туреччиною і, зокрема, вивченню правових шляхів повернення до Туреччини шукачів притулку, біженців та мігрантів, які прямували транзитом через Туреччину до Європи. Майже 3,5 мільйона осіб, які прибули до Туреччини і отримали від уряду ту чи іншу форму дозволу на проживання. Однак можна уявити, що існує набагато більша кількість людей, які не були офіційно визнані державою, або яким було відмовлено у наданні статусу.

Бурса описує себе як місто, сформоване імміграцією в тій мірі, в якій один дослідник стверджує, що

Бурса описує себе як місто, сформоване імміграцією в тій мірі, що

“Сьогодні іммігранти складають 90% її населення”, хоча можна припустити, що ця цифра включає як внутрішніх, так і міжнародних мігрантів.

.

Протягом історії були різні хвилі імміграції до Бурси. Під час цих імміграцій різні люди та групи населення приїжджали до Бурси з різних регіонів. Починаючи з 15 століття, тут оселилося багато людей, які тікали з різних частин Анатолії, і між 1530-1573 роками населення подвоїлося. Після закінчення османсько-російської війни 1877-78 рр. Бурса прийняла імміграційну хвилю людей, які залишили Румелію та Кавказ, у тому числі 30 000 тільки з болгарського міста Русе. Багато з них оселилися на схилі гори в передмісті Моллаарап, тоді як вихідці з Криму оселилися в районах Аладжахірка та Єні Махалле, а вихідці з Кавказу оселилися в районах Йилдирим. Згодом довелося створити нові передмістя для розміщення нової хвилі біженців з Балканської війни в 1912 році, коли більшість етнічних турків з окупованих балканських регіонів прибули до Бурси. Після обміну іммігрантами в 1924 році турки були розміщені на місці вірмен і греків, які залишили місто. Лише за цей період у Бурсі оселилося ще 39 808 іммігрантів. З початку 1950-х років Бурса також була улюбленим притулком для людей, які іммігрували з Балкан, особливо з Болгарії, з оцінкою 154 000 прибулих у 1951 році, 115 000 у 1968 році та понад 200 000 під час обов’язкової імміграції у 1989 році.

Склад населення, як наслідок, описується на веб-сайті Митрополичої Бурси наступним чином: “19% корінних жителів, 34% людей з-за кордону, 13% людей східно-південно-східного походження, 18% кавказців і 9% караденізів (чорноморців)”. 27 Після швидкого зростання промислових об’єктів у 1970-х роках Бурса отримала величезний приплив іммігрантів з регіону Східної Анатолії з початку 1970-х років, що призвело до розростання халупної житлової забудови в районах Гюрсу та Гьорюкле. Наприклад, у 1984 році 90 000 з 155 000 будівель у Бурсі були зведені без ліцензії. Для розміщення болгарських біженців 1989 року відбувалося швидке будівництво дешевих багатоповерхівок, особливо в районах Орхангазі, Кестель та Османгазі. Однак за останні десять років кількість турецьких іммігрантів, які приїжджають до Бурси, зменшилася, на зміну їм приїжджають нетурецькі біженці.

Сирійці в Туреччині не є частиною міжнародної системи захисту країни; вони, як група, підпадають під дію окремої системи тимчасового захисту. Незабаром після першої групи прибулих з Сирії в березні 2011 року турецький уряд оголосив політику відкритих дверей по відношенню до сирійців, які шукають притулку в Туреччині. Вона ґрунтувалася на припущенні, що ситуація в Сирії незабаром покращиться і ці “гості” повернуться до своїх домівок.

Хоча прийняття нових рамок є позитивним кроком для захисту шукачів притулку та біженців в Туреччині, а також для загального розвитку міграційного законодавства та законодавства про притулок в Туреччині, збереження географічного застереження означає, що переважна більшість заявників на міжнародний захист в Туреччині, в силу того, що вони не походять з Європи, як і раніше не матимуть захисту на рівні Конвенції про статус біженців або довгострокових перспектив в Туреччині. 

В рамках так званої системи міст-супутників кожен шукач міжнародного захисту закріплений за однією з 62 визначених провінцій (з 81 провінції Туреччини, за винятком великих міст, таких як Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса і Анталія). Шукачі притулку з інших країн, окрім Сирії, зобов’язані проживати у визначених містах і не мають права переїжджати в інші місця, навіть якщо там, куди вони направлені, мало можливостей для працевлаштування і обмежена допомога. Вони повинні реєструватися кожні два тижні в призначеному місті і повинні отримувати дозволи навіть на тимчасові поїздки. Після надання особам статусу умовного біженця або додаткового захисту (але не особам, які мають статус біженця), на них поширюються аналогічні правила проживання та періодичної реєстрації в містах-супутниках. За загальним правилом, особи, які звернулися за міжнародним захистом та мають статус біженця, мають право на медичні, шкільні та інші послуги тільки в тих провінціях, де вони зареєстровані та зобов’язані проживати.

[пробіл]

Картування території

Мапа і територія – це метафора, яка використовується для того, щоб проілюструвати різницю між реальним світом і нашим розумінням світу, яким ми його сприймаємо. “Карта” – це наше розуміння “території” реальності, і ми повинні бути уважними, щоб пам’ятати, що карта – це не територія!  

Уявіть собі, що у вас є карта і територія.

Уявіть, що ви вирушили у тривалий похід у вихідний день. Ви чітко слідували за своєю картою всю дорогу, і незабаром повинні були прибути до місця призначення. Але раптом, спускаючись з пагорба, ви не можете знайти дорогу до місця призначення! Ваша карта показує дорогу, але її вже немає – мабуть, ваша карта застаріла!

Досить зрозуміло, в чому полягає різниця між картою і територією. Ваша карта – це просто зображення того, як, на чиюсь думку, виглядає земля, а територія – це реальність, з якою нам доводиться мати справу (дороги немає!). Ми знаємо, що тільки тому, що наші карти показують дорогу, це не означає, що дорога насправді існує. Аналогічно, нанесення дороги на карту не означає, що вона з’явиться в реальному житті!

Ідея мапи проти території поширюється на метафору відмінностей між нашими переконаннями і самою реальністю. Реальність існує поза нашою свідомістю, але ми всі носимо з собою карти цієї “території”. Ми малюємо ці карти реальності на основі того, що ми бачимо через наші органи чуття.

[акордеон] [/accordion]

[пробіл]

Організація заходу для місцевої громади – це зовсім інший досвід, ніж проведення національної конференції чи виставки. Ведення блогів, електронна пошта, прес-релізи та інші тактики цифрового маркетингу не є настільки ефективними для просування заходу в громаді. Замість цього, вам потрібно застосувати підхід на місцях, який задовольняє потреби та вподобання конкретної громади.
.
Якщо ви плануєте громадський захід, ви можете хвилюватися, що не зможете забезпечити необхідну відвідуваність, особливо якщо ви не знайомі з громадою. Хоча кожна громада відрізняється від інших, і індивідуальна тактика, яку ви використовуєте для просування вашого заходу, буде відрізнятися, ось найкращі стратегії для просування вашої місцевої події.

МЕТОД РОБОТИ

Зв’язок з попередніми організаторами

Якщо ви не знаєте, з чого почати просування вашого заходу в громаді, вам може допомогти зв’язатися з будь-ким, хто проводив місцевий захід у тій самій громаді в минулому. Вам потрібно буде поставити три важливі запитання.

1

“Що вам допомогло?”

Це питання допоможе вам виявити найбільш ефективні кроки, які ви можете зробити для просування вашого заходу. Це все одно, що пропустити всі спроби і помилки і перейти відразу до того, що працює. Наприклад, організатор попереднього громадського заходу може порадити вам звернутися до місцевого Ротарі-клубу, оскільки у них є список розсилки місцевих впливових людей. Це надзвичайно цінна порада, і те, чого ви, можливо, не дізналися б самостійно.

2

“Що не спрацювало у вас?”

Ви також захочете дізнатися, що спробував попередній господар і що не спрацювало. Це підкаже вам, чого слід уникати, щоб не витрачати час і енергію на експерименти з безглуздими тактиками. Наприклад, розміщення знаків на жвавій проїжджій частині дороги може здатися чудовим способом підвищення впізнаваності. Але якщо організатор попереднього заходу скаже вам, що її знаки регулярно піддавалися вандалізму, ви можете вирішити витратити свої гроші в іншому місці.

3

“Як би ви вчинили?”

Це найцінніше запитання, яке ви можете поставити, оскільки воно безпосередньо стосується досвіду ведучого попереднього заходу. Запитайте їх, що б вони зробили, якби їм довелося просувати громадський захід у майбутньому.

 

 

Залучайте місцевих впливових осіб

Найефективніший спосіб просування вашого заходу в громаді – звернутися до місцевих впливових людей, які могли б просувати його від вашого імені. Це може бути популярний громадський діяч, релігійний лідер, місцевий політик, директор школи або завуч, або будь-хто, хто має можливість спілкуватися з громадою.

Місцевий впливовий діяч не обов’язково повинен займати офіційну посаду. Це може бути будь-хто, хто має вплив на громаду. Наприклад, якщо в районі є місцева група у Facebook, де люди обговорюють місцеві проблеми, ви можете звернутися до адміністраторів цієї групи. Коли Ви просите місцевих впливових осіб поділитися інформацією про Вашу подію зі своїми підписниками, переконайтеся, що вони знають усі деталі. Це може допомогти, якщо Ви дасте їм друковані матеріали для роздачі. У більшості випадків ви захочете запропонувати місцевим впливовим особам компенсацію за їхню допомогу в просуванні вашого заходу. Вони можуть не просити грошей, але, швидше за все, підуть вам назустріч, якщо їм це буде вигідно. Їх компенсація не повинна бути великою. Зазвичай достатньо невеликого подарунка або безкоштовного входу на ваш захід.

 

 

Шукайте безкоштовні можливості

Багато громад пропонують безкоштовні способи просування місцевих подій. Вони з радістю нададуть вам час для трансляції, місце для вивісок або друковану площу, якщо подія принесе користь громаді.  Наприклад, майже в кожній бібліотеці країни є дошка оголошень, де практично будь-хто може розмістити листівку. Звичайно, вам потрібно буде отримати дозвіл бібліотекаря, але він, швидше за все, не буде заперечувати. Це простий спосіб розповісти про ваш захід місцевим жителям, які залучені до роботи з громадою. 

Місцева газета – ще одна легка перемога. Місцеві газети зазвичай резервують рекламні площі для громадських заходів. Зателефонуйте і запитайте, чи можете ви додати подію до календаря їхньої громади. Існує велика ймовірність того, що вони опублікують вас у друкованому виданні, додадуть на свій веб-сайт і навіть просуватимуть вас у своїх профілях у соціальних мережах. 

Насправді, місцеві газети хочуть знати про такі події, тому що це дає їм можливість писати про те, що є актуальним для їхньої аудиторії. Якщо ви попросите зробити оголошення в їхній газеті, є велика ймовірність, що вони зв’яжуть вас з кимось, хто напише цілу статтю про вашу подію.

Для того, щоб знайти вільні можливості, вам доведеться порозпитувати. Не бійтеся запитати в ресторані чи барі, чи можна повісити флаєр, або запитати на радіостанції, чи надають вони безкоштовний рекламний час місцевим організаторам. Ви напевно почуєте не більше, ніж “так”, але ці “так” варті того, щоб докласти зусиль.

 

 

Купити рекламу в Facebook

Ви вже чули цю рекомендацію раніше, але в цьому контексті вона так само актуальна, як і будь-яка інша. Всі користуються Facebook, тому це потужний спосіб спілкування з будь-якою групою людей. Це також дає їм можливість поділитися подією з іншими, що потенційно може підвищити популярність ваших рекламних акцій.

Трюк для отримання максимальної віддачі від реклами на Facebook полягає в тому, щоб скористатися складними можливостями націлювання Facebook. Вам потрібно буде деталізувати інформацію про людей, які 1) живуть у цьому районі, і 2) люблять тип заходу, який ви проводите. Зверніть особливу увагу на людей, які брали участь у подібних заходах у минулому.

Скрізь, де це можливо, використовуйте фотографії з місцевості у своєму рекламному креативі. Це допоможе місцевим жителям встановити зв’язок з вашою рекламою. Наприклад, якщо ви проводите захід на головній вулиці, покажіть фотографію головної вулиці, яку місцеві жителі одразу впізнають. Не використовуйте стокові фотографії, тому що це буде виглядати фальшиво.