Тепер, коли ми розглянули концепції розширення прав і можливостей та оцінки потреб, ми зосередимо нашу увагу на питанні соціального виключення, оскільки необхідно розуміти, з чим стикаються люди, які перебувають під загрозою виключення, для того, щоб розробляти та впроваджувати проекти, спрямовані на їх підтримку.
.
Місто – це таке місце, яке має як соціальний, так і просторовий вимір. Його можна порівняти з ареною, або з театральною сценою, де актори розігрують свої ролі повсякденного життя. Саме у великих міських центрах ми стикаємося з різного роду різноманітністю і несхожістю людей. Тут легко побачити різного роду дистанції між крайніми соціальними групами (наприклад, тими, хто належить до андеркласу, і тими, хто належить до еліти) і різного роду нерівності (на основі статусу, престижу, походження, віросповідання, фінансових ресурсів і т.д.). Така ситуація в містах з часом призводить до сегрегації між мешканцями, які представляють різні групи. Адже особи, які дотримуються схожих поглядів, мають схожий соціально-економічний статус та цінують схожі цінності (такі як: приватність, анонімність та безпека, або сім’я, сусідські зв’язки та співпраця), прагнуть займати близькі території, які, з іншого боку, є ізольованими від груп, які абсолютно відрізняються. Саме тому в сучасних міських просторах формуються гетто, населені як бідними та маргіналізованими, так і багатими та новим середнім класом, що зароджується, які самі відгороджуються від решти спільноти.

Ми всі в цьому разом

Питання соціально-просторової сегрегації в містах викликає великий інтерес, через багатство і різноманітність процесів і змін, які відбуваються в сучасних містах, що робить тему, яка тут розглядається, не тільки своєчасною, але і позачасовою. Розвинуті країни зосереджують більшість свого населення в містах та міських агломераціях. Саме тому обговорювана тут тема є настільки актуальною, коли мова йде про розробку проектів, спрямованих на створення більш інклюзивних міських територій. Саме міський простір і люди, які в ньому живуть, взаємодіють між собою. Те, де ми народжуємося, виховуємося і засвоюємо всі норми і цінності, прийняті в даній культурі, має величезний вплив на нашу особистість і соціальні групи, в яких ми функціонуємо. Але люди також впливають і формують своє оточення, вносячи в нього безліч змін і модифікацій, що можна спостерігати в мінливому образі міста.

Нерівність 

Соціальна нерівність є невід’ємною рисою всіх сучасних суспільств. Кожен з відомих типів соціальних структур допускає виникнення нерівностей. Нерівність проявляється в різних сферах, таких як економіка, політика або суспільна свідомість. У більшості випадків принаймні частина нерівності помітна при першому погляді на громаду. Легко, наприклад, вказати, в якому районі живуть багаті, а в якому бідні, хто має владу, а хто їй підпорядковується. Деякі інші нерівності, особливо ті, що не так жорстко пов’язані з рівнем доходу, не є настільки очевидними і для їх розуміння потрібно уважніше спостерігати та досліджувати громаду. 

Соціальна нерівність – це ситуація, в якій окремі індивіди нерівні між собою через їхню приналежність до різних груп або через те, що вони мають різні соціальні статуси. Майте на увазі, що не кожна відмінність повинна негайно означати соціальну нерівність. Щоб мати можливість говорити про соціальну нерівність, необхідно враховувати, що нерівний в цьому сенсі означає більш легкий або більш важкий доступ або більші або менші шанси доступу до благ, які цінуються суспільством. До таких благ, що породжують соціальну нерівність, належать: 

 

Соціальне виключення 

Відчуження в різних формах завжди було присутнє в суспільствах. Історичні приклади включають вигнання з громади або відлучення від церкви, що накладалося католицькою церквою. У сучасних суспільствах ці радикальні форми фізичного (або географічного) виключення зі спільнот зустрічаються рідко, але це не означає, що ми позбулися соціального виключення взагалі, просто ми стикаємося з різними його формами в наш час. 

Сучасний вимір соціального виключення відрізняється від минулого і зумовлений багатьма різними причинами. Він також став предметом багатьох політичних, економічних та соціологічних дебатів і міркувань. Можна сказати, що сьогодні соціальне виключення – це факт, який можна реально спостерігати і який може становити певну загрозу для існуючого соціального порядку.

Соціальним виключенням можна назвати ситуацію, в якій відповідні особи позбавлені можливості повноцінно діяти та брати участь у житті суспільства, до якого вони належать. Ми можемо проаналізувати три основні, різні виміри виключення:

Економічне виключення, яке проявляється як у сфері виробництва (зайнятість та участь на ринку праці), так і споживання (включає те, що люди набувають, купують та використовують на щоденній основі). Ця форма виключення спостерігається тоді, коли люди позбавлені доступу та можливості придбати товари, які б дозволили їм задовольнити свої базові потреби. Наслідками економічної ізоляції є, серед іншого, бідність, злидні або бездомність. 

Політичне виключення, яке проявляється через неможливість брати активну участь у політичному житті. Це пов’язано, серед іншого, з тим, що виключені особи часто позбавлені доступу до засобів масової інформації, інформації або необхідних можливостей для участі в політичному житті. У сучасному ліберальному та демократичному суспільстві участь у політичному житті є невід’ємним елементом його належного функціонування. Однак, особи, які не мають права голосу, часто позбавлені такої можливості. Це створює “порочне коло виключення”, оскільки ці особи не беруть активної участі в політичному житті своєї країни, а отже, їхні питання не обговорюються.

Соціальна ізоляція, яка впливає на соціальне життя так само, як і на саму громаду. Території, бідні на державні установи та об’єкти громадського користування (такі як дитячі садки, міські парки, спортивні майданчики тощо), характеризуються високим ступенем соціальної ізоляції. Через це активна участь громадян у суспільному житті зведена до мінімуму або не відбувається взагалі. Виключені особи та групи часто мають менше можливостей для проведення дозвілля та інших форм туризму і відпочинку за межами свого місця проживання. Соціальне виключення також розуміється як ослаблення або навіть розпад соціальних зв’язків. Така нещільна мережа нерозвинених соціальних відносин може, як наслідок, призвести до маргіналізації особи чи групи, а також до ізоляції та скорочення або повного розриву контактів з іншими особами та групами.

Соціальна ізоляція в містах – просторова перспектива 

Соціальна ізоляція може набувати різних форм. Однією з них є виключення за житловою та сусідською ознакою. З першого погляду можна побачити, що одні люди живуть у комфортних і розкішних будинках, інші – у квартирах середнього класу, а треті – у напівзруйнованих, занедбаних, а іноді навіть відключених від інженерних комунікацій кластерах. Місце проживання людини значною мірою визначається її капіталом, доходами, а також соціальним становищем і статусом. На ринку житла розшарування простежується як на житловому, так і на соціальному рівнях.

Особи та групи, які не мають достатніх економічних ресурсів і перебувають у неадекватному житловому та соціальному становищі, часто позбавлені не тільки можливості жити на середньому рівні, а й гідного існування. Така ситуація зачіпає не тільки окремих осіб, але й цілі групи, які можуть бути виключені з активної участі в житті решти суспільства, наприклад: бути позбавленими можливостей для розвитку або дій.

Соціальне відторгнення – це коли люди, які перебувають у несприятливому соціальному становищі, позбавлені можливостей для розвитку або дій.

Соціальне виключення може проявлятися у просторовій формі. Немає двох однакових районів. Одні з них охайні, зелені та чисті, а інші не мають доступу до послуг, установ та об’єктів громадського користування, є занедбаними та небезпечними.

Особи, які живуть у бідних міських районах, можуть стикатися з труднощами при перетині кордонів ізоляції та активній участі в соціальному житті. Їх мережа зв’язків з друзями, знайомими є вузькою та обмеженою. Тому потік інформації, яка може стосуватися роботи, політичних та громадських подій, ускладнений. Така ситуація негативно відбивається на сімейному житті. Погіршується загальний рівень життя через зростання кримінальної активності, в тому числі молодіжної. У таких мікрорайонах відносно висока плинність мешканців, що пов’язано з частими переїздами. Цей факт є ще однією причиною того, що відносини у цій місцевій громаді є слабкими, бракує довіри та солідарності, люди не є активними та не беруть участі у громадському житті свого мікрорайону.

Чи може соціальне виключення бути вибором?

У сучасному світі важливим аспектом явища соціальної маргіналізації є те, чи зумовлена вона зовнішніми факторами, які не залежать від індивіда чи групи, чи люди самі, за власним вибором, виштовхують себе на узбіччя суспільства і приймають рішення не бути частиною (принаймні мейнстрімної) спільноти.

Окрема людина, як і цілий колектив, може бути позбавлена чогось важливого в результаті впливу зовнішніх сил, до яких відносяться, зокрема: природа, інститути державного управління, примусові організації (армія, поліція), інші соціальні групи. Деякі дослідники стверджують, що жоден маргінальний індивід не опиняється в такій ситуації за власним вибором, іноді він просто приймає те становище, в якому опинився, але не за власним бажанням. З цієї точки зору, маргінальне становище індивіда не може бути його добровільним вибором, оскільки воно є результатом процесу відторгнення індивідів і груп на периферійні позиції домінуючим колективом. 

Втім, індивіди, як і групи, можуть позбавляти себе права на, серед іншого: владу, багатство, престиж тощо. Вони можуть зробити це як своїми свідомими і навмисними діями, так і тими, що залишаються ненавмисними. Індивіди, які вирішують виключити себе за власним вибором, часто шукають у такий спосіб альтернативу домінуючій культурі. На думку деяких дослідників, індивід може розглядати такий стан як симптом індивідуально реалізованої свободи, в умовах підвищеної толерантності до нонконформістської поведінки. Суспільство ж може асоціювати такий стан речей з можливістю для розвитку або, навпаки, з соціальною загрозою. Така альтернатива повсякденного життя є своєрідною самостійною життєвою стратегією, яка обумовлена ситуацією даного індивіда (або групи) та його свідомим вибором. 

 

 

Соціальна ізоляція та неучасть у політичному, соціальному та культурному житті

Багато досліджень показали, що люди, які є маргіналізованими або виключеними, як правило, мають нижчий рівень участі у соціальному, політичному та культурному житті своїх громад.  Не дивлячись на те, що вони живуть у містах, які можуть надавати багато можливостей для залучення та участі, люди з груп ризику в цілому не користуються цими можливостями і не беруть участь так часто, як ті, хто не належить до виключених або маргіналізованих груп. 

 

Існує кілька причин, чому низький рівень участі вважається проблемою, яку необхідно вирішувати, намагаючись створити більш інклюзивний міський простір. Деякі з цих причин можна визначити наступним чином:

Життя громади та участь у ньому є самоцінністю. Цей погляд походить від припущення або переконання, що люди є соціальними істотами, а участь у колективній діяльності та залучення до життя громади є частиною людської природи – ті, хто не бере участі, таким чином, не реалізують весь свій потенціал як люди.

Участь у житті громади

Участь у житті громади веде до досягнення цінних соціальних та економічних цілей. З огляду на це, ми припускаємо, що активна участь у житті громади може покращити статус людини, оскільки надає їй доступ до матеріальних та нематеріальних ресурсів, які є спільними для громади. 

Коли ми, як працівники НУО та активісти, розробляємо проекти, спрямовані на розширення участі людей з груп ризику, нам, перш за все, необхідно зрозуміти причини, чому вони не беруть участі.  Аналізуючи це питання, важливо пам’ятати, що не всяка участь є бажаною та однаково позитивною. У таблиці нижче розглядається це питання

Оцінка участі

Оцінка участі

Участь

Участь

Участь

[/col_inner

Не беруть участь

Не беруть участь

[/col_inner

Позитивно

Я беру участь у тому, що в цілому оцінюється позитивно, тому тут немає ніяких проблем, беручи участь, я можу виконувати свої обов’язки.

Я не беру участі в тому, що оцінюється позитивно, тому може вважатися проблемою, коли участь рекомендується або вважається обов’язком

Я не беру участі в тому, що оцінюється позитивно, тому може вважатися проблемою, коли участь рекомендується або вважається обов’язком.

Негативне

Беру участь у чомусь, що оцінюється негативно, тому це може вважатися проблемою через порушення заборони на участь або рекомендацію не брати участь

Я не беру участі в тому, що оцінюється негативно, тому неучасть не є проблемою, і навіть може бути рекомендована

Верхній правий кут таблиці, тобто стан, коли участь загалом оцінюється як цінна і позитивна, але люди все одно не беруть участі, є класичним прикладом соціального виключення, і саме на цю ситуацію ми повинні звертати увагу в нашій діяльності, спрямованій на покращення соціальних, економічних та культурних умов у наших міських громадах.

У контексті цього курсу найважливішою цільовою групою є ті, хто бажає бути більш залученими та активними, тобто мають мотивацію, але не мають можливості та/або спроможності це робити. Це означає, що вони стикаються з певними перешкодами, які фактично заважають їм залишатися залученими та активними. Наша роль як активістів НУО полягає в тому, щоб підійти до нашої цільової групи і зрозуміти, які це перешкоди і що ми можемо зробити, щоб допомогти їх вирішити. Деякі з них можна усунути шляхом внесення відповідних змін до нашого проекту (наприклад, люди хотіли б брати участь, але недостатньо добре знають мову, в такому випадку можна спробувати забезпечити переклад), тоді як деякі є більш системними і потребують довгострокових дій, які здійснюються у тісній співпраці з політиками, муніципалітетами та іншими зацікавленими сторонами. 

[пробіл]

Участь для соціальної інтеграції

Коли мова йде про розробку проектів, які базуються на участі, тобто заохочення дорослих, які перебувають під загрозою виключення, залишатися залученими та задіяними, є кілька принципів, які варто взяти до уваги. Ось перелік пунктів, які були розроблені Міжнародною асоціацією громадської участі:

Участь громадськості в управлінні державними справами

Участь ґрунтується на переконанні, що ті, кого зачіпає рішення, мають право бути залученими до процесу прийняття рішень

Участь включає обіцянку, що внесок громадськості вплине на рішення. 

Участь сприяє прийняттю сталих рішень шляхом визнання та інформування про потреби та інтереси всіх учасників, включаючи осіб, які приймають рішення. 

Участь передбачає пошук та сприяння залученню тих, на кого рішення може вплинути або хто зацікавлений у його прийнятті. 

Участь передбачає внесок учасників у розробку способів їхньої участі. 

Участьнадає учасникам інформацію, необхідну їм для того, щоб брати участь у значущий спосіб. 

Участь громадськості повідомляє учасникам про те, як їхній внесок вплинув на рішення. 

Згадана вище організація також розробила шість основних принципів залучення громадськості, які є корисними керівними принципами, коли мова йде про розробку та реалізацію міських проектів, що базуються на участі. Дотримання цих принципів допоможе вам у проведенні заходів та створенні безпечного простору, де учасники відчуватимуть, що до них прислухаються, що їхній голос має значення, і що саме вони є експертами, коли йдеться про життя громади.

 

[акордеон]

[/accordion] [розділ]

Остаточне рішення про надання дозволу на використання

Остаточне рішення щодо запропонованого плану, змін до плану або пропозиції щодо забудови приймається у відкритий та прозорий спосіб. 

Громаді в цілому та окремим подавачам надаються обґрунтування прийнятого рішення та інформація про те, як були враховані всі подані пропозиції. 

[/section]

Соціальна інтеграція та політика Європейського Союзу 

Знання місцевого контексту є надзвичайно важливим – дослідження та оцінка потреб/активів гарантує, що ваша діяльність є відповіддю на реальні виклики, з якими стикається ваша громада. Водночас варто ознайомитися з чинною політикою на тему запобігання соціальній ізоляції, щоб ваші проекти могли бути розроблені відповідно до неї. Це особливо важливо, коли ви плануєте отримати фінансування для своєї діяльності – в цьому випадку вся ваша діяльність має відповідати основним політикам/пріоритетам ЄС та України.

Ось кілька основних принципів боротьби з соціальною ізоляцією, на яких ви можете базувати свої проекти, щоб посилити інклюзію в міському просторі:

Сприяння соціальній ізоляції

Сприяння багатовимірним, комплексним стратегіям запобігання бідності та методам, які повинні бути інтегровані в усі відповідні сфери соціальної політики

Боротьба з дитячою бідністю (включаючи передачу бідності від покоління до покоління), а також з бідністю в сім’ях – особливо багатодітних, одиноких батьків і сімей, які піклуються про утриманців; і з бідністю, з якою стикаються діти в інтернатних установах

Сприяння розвитку інклюзивних ринків праці, вирішення проблеми бідності серед працюючих людей;

Сприяння розвитку інклюзивних ринків праці, вирішення проблеми бідності серед працюючих людей.

Усунення нерівності в освіті, сприяння рівному доступу для всіх до інформаційно-комунікаційних технологій, приділяючи особливу увагу особливим потребам людей з інвалідністю

врахування таких аспектів маргіналізації та бідності, як вік і стать

Забезпечення рівного доступу до належних ресурсів та послуг, включаючи комфортне житло, охорону здоров’я та соціальний захист

Сприяння доступу до культури та відпочинку

Попередження дискримінації та сприяння соціальній інтеграції іммігрантів та етнічних меншин

.

Що стосується конкретної політики Європейського Союзу на тему інклюзії, то основні принципи з цього питання описані в Європейському стовпі соціальних прав та розробленому на його основі плані дій, який був представлений Європейською Комісією в березні 2021 року. Стовп розділений на три глави наступним чином:

• Розділ 1: Рівні можливості та доступ до ринку праці
• Розділ 2: Справедливі умови праці
• Розділ 3: Соціальний захист та інклюзія

Для цілей цього посібника ми збираємося представити принципи, включені до Глави 3 (Соціальний захист та інклюзія), оскільки вони є найбільш актуальними, коли мова йде про нашу роботу в міському просторі:

Дитяча опіка та піклування

Дитяча опіка та піклування

Догляд за дітьми та підтримка дітей

• Діти мають право на доступну дошкільну освіту та догляд належної якості.
• Діти мають право на захист від бідності. Діти з неблагополучних верств населення мають право на конкретні заходи, спрямовані на забезпечення рівних можливостей.
• Діти мають право на захист від бідності.

Соціальний захист

Соціальний захист

• Незалежно від виду і тривалості їхніх трудових відносин, працівники і, за порівнянних умов, самозайняті особи мають право на адекватний соціальний захист.

.

Допомога по безробіттю

Допомога по безробіттю надається безробітним.

Безробітні мають право на адекватну підтримку з боку державних служб зайнятості з метою (ре)інтеграції на ринку праці та адекватну допомогу по безробіттю розумної тривалості відповідно до їхніх внесків та національних правил надання допомоги. Такі виплати не повинні перешкоджати швидкому поверненню до трудової діяльності.

.

Мінімальний дохід

Кожна людина, яка не має достатніх ресурсів, має право на адекватну допомогу в розмірі мінімального доходу, що забезпечує гідне життя на всіх етапах життя, а також ефективний доступ до необхідних товарів і послуг. Для тих, хто може працювати, мінімальна допомога повинна поєднуватися зі стимулами для (ре)інтеграції на ринку праці.

Доходи в старості та пенсії

Доходи в старості та пенсії

Працівники та пенсіонери

Працівники та самозайняті особи після виходу на пенсію мають право на пенсію, що відповідає їх внеску та забезпечує достатній дохід. Жінки і чоловіки мають рівні можливості для набуття пенсійних прав.

Кожна людина в старості має право на ресурси, що забезпечують гідне життя.

Охорона здоров’я

Охорона здоров’я

Кожна людина має право на своєчасну DeepL доступну, профілактичну та лікувальну медичну допомогу належної якості.

.

Інклюзія людей з інвалідністю

• Інклюзія людей з інвалідністю

.

• Люди з інвалідністю мають право на підтримку доходу, що забезпечує гідне життя, послуги, які дозволяють їм брати участь на ринку праці та в житті суспільства, а також на робоче середовище, пристосоване до їхніх потреб.

.

Довгостроковий догляд

Довгостроковий догляд

• Кожна людина має право на доступні за ціною послуги довгострокового догляду належної якості, зокрема на догляд вдома та послуги на рівні громади.

Житло

.

Житло та допомога для бездомних

Житло та допомога для бездомних

• Доступ до соціального житла
• Потребуючим надається доступ до соціального житла або житлової допомоги належної якості.
• Вразливі особи мають право на відповідну допомогу та захист від примусового виселення.
• Бездомним надається належний притулок та послуги з метою сприяння їх соціальній інтеграції.

.

Доступ до основних послуг

Кожна людина має право на доступ до основних послуг належної якості, включаючи водопостачання, санітарію, енергію, транспорт, фінансові послуги та цифровий зв’язок. Тим, хто цього потребує, надається підтримка у доступі до таких послуг.

.